Ніхто не був готовий до війни в сусідній країні. Ніхто не був навчений тому, як управляти сотнями тисяч біженців, понад 80 відсотків з яких - жінки з дітьми або літні люди. Ми були налякані. Їм було страшно. Але ми були вдома, хоча й не знали, допоки. У ніч, коли в Україні почалися бомбардування і перші біженці прибули до кордону, мерія Кишинева була повною мірою мобілізована. Доки державні органи влади думали, як краще вчинити, мерії по всій країні діяли так, щоб кожен, хто приїжджав до Молдови, відчував себе в безпеці з найпершої миті перебування тут.
Мери усіх міст країни працювали разом, обмінювалися досвідом, роздавали гуманітарні пакунки, надавали матраци, ковдри, воду, їжу, мобілізували громади та працювали пліч-о-пліч з бізнесменами.

Мерія Кишинева за лічені години перетворила Covid-центр у Moldexpo на притулок для біженців, а в наступні дні створила ще 45 подібних центрів. Тисячі людей пройшли через ці центри. Деякі з них їхали транзитом, але все одно потребували підтримки та гарячої їжі. Інші залишилися, і понад 10 тисяч таких людей все ще мешкають у Кишиневі.

Мер Кишинева Іон Чебан висловлює глибоку подяку всім працівникам муніципалітету, кожному мешканцю столиці та підприємцям, які негайно відгукнулися на заклик і долучилися до допомоги, пропонуючи продукти, гаряче харчування, житло, медичну допомогу, психологічну підтримку, відкриваючи свої домівки і серця для людей, які втекли від війни, незалежно від етнічної приналежності, віросповідання, політичних переконань чи статусу. Кожен знайшов безпечний притулок у Молдові, тому що ми всі об'єднали зусилля. Щира подяка Вам, дорогі кишинівці!